<?xml version="1.0" encoding="utf-8" standalone="yes"?><rss version="2.0" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"><channel><title>Урбаністика on ZEITPUNKT</title><link>https://news-4xn.pages.dev/tags/%D1%83%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0/</link><description>Recent content in Урбаністика on ZEITPUNKT</description><generator>Hugo</generator><language>uk</language><lastBuildDate>Thu, 24 Oct 2024 09:00:00 +0300</lastBuildDate><atom:link href="https://news-4xn.pages.dev/tags/%D1%83%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0/index.xml" rel="self" type="application/rss+xml"/><item><title>Етика алгоритмів: як автоматизовані рішення формують структуру нових міст</title><link>https://news-4xn.pages.dev/articles/etyka-alhorytmiv/</link><pubDate>Thu, 24 Oct 2024 09:00:00 +0300</pubDate><guid>https://news-4xn.pages.dev/articles/etyka-alhorytmiv/</guid><description>&lt;p&gt;Місто більше не будується виключно з вапна, сталі та директив генерального плану. Його нові мури невидимі, а фундаменти закладені у вайтпейперах хмарних інфраструктур. Коли муніципалітети переводять регулювання транспортних потоків, розподіл енергетичних потужностей чи визначення зон публічного патрулювання на плечі прогнозних алгоритмів, архітектурне середовище перестає бути нейтральним контейнером для суспільного буття.&lt;/p&gt;&#10;&lt;p&gt;Воно набуває активної волі, сфокусованої на максимізації вузьких параметрів ефективності. Проте чий критерій ефективності береться за абсолют? Питання, яке урбаністи минулого століття ставили владі через мітинги та відкриті дебати, тепер поховане під шарами багатовимірної математичної оптимізації.&lt;/p&gt;</description></item><item><title>Нова архітектура міського простору: кінець епохи хмарочосів</title><link>https://news-4xn.pages.dev/articles/nova-arkhitektura-miskoho-prostoru/</link><pubDate>Mon, 21 Oct 2024 10:00:00 +0300</pubDate><guid>https://news-4xn.pages.dev/articles/nova-arkhitektura-miskoho-prostoru/</guid><description>&lt;p&gt;Ще двадцять років тому висотна домінанта була обовʼязковим атрибутом амбітного міста. Скляна вертикаль сигналізувала інвесторам про капітал, а мешканцям — про прогрес. Сьогодні та сама вертикаль дедалі частіше читається як симптом: енергетично неефективна, соціально ізольована, залежна від одного ліфтового стовбура.&lt;/p&gt;&#10;&lt;p&gt;Європейські муніципалітети переходять до моделі «міста пʼятнадцяти хвилин», де кожен квартал має власну школу, амбулаторію, ринок і точку генерації енергії. Висота забудови в таких кварталах рідко перевищує шість поверхів — рівно стільки, скільки дозволяє зберегти зоровий контакт між вікном і вулицею.&lt;/p&gt;</description></item></channel></rss>